Якщо замислитись, на сьогодні Ми – останнє покоління, що прямо або відносно торкається трагедії, що відбулася в квітні 1986 року. Так, як у кожного з нас є знайомі або навіть родичі, що пережили весь жах і нещастя викликане катастрофою.
Насампред, ми маємо пам’ятати те, що від наслідків таких подій гине і страждає увесь народ. І вину, і відповідальність так само несемо ми. Неосяжна вдячність людям, які зазнали найвищого ризику, ризику власного життя – ліквідаторам, які віддавали всі сили, щоб врятувати життя своїх дітей, батьків, сестер та братів, нас.
Оцінити врат, яких зазнав світ і наша країна від аварій на Фукусімі, на Чорнобильській атомній електростанції та багатьох інших неможливо. Ми втратили землі, домівки, а найголоніше людей! Важливо знати про такі випадки в нашій історії за для того, щоб більше не страждати від них!
Гаврилашенко Катерина, група ЛГ-321Ба
Мені здається, що біль завданий Чорнобильською трагедією залишиться у наших серцях назавжди. Передусім невиліковними є рани тих, чиї рідні загинули і тих, кому довелося покинути свої домівки. Ці люди не зможуть забути цю страшну подію, бо вона безповоротно залишила жахливі відбитки на їх життях. Також одним із нагадувань про катастрофу для всіх нас є головний наслідок – радіація. На жаль, вона є фактично нездоланною через те, що здатна діяти на великих територіях протягом довгого проміжку часу. Згадаймо висловлювання міністру захисту навколишнього середовища і природних ресурсів Романа Абрамовського: «У 30-кілометровій зоні відчуження через 50-60 років будуть жити люди без будь-яких обмежень, але 10-кілометрова зона назавжди залишиться непридатною для життя людини». Таким чином, людство постійно буде пам’ятати про цю трагедію і це дуже важливо, адже проводячи заходи, спілкуючись на цю тему, ми вшановуємо пам’ять усіх загиблих та сприяємо попередженню таких масштабних аварій у майбутньому.
Степанченко Карина, група БС-106
Аварія на Чорнобильській АЕС, безумовно, стала найбільшою катастрофою в СНД. Це дійсно величезна рана, яка залишила слід на всьому живому. На мою думку, вилікувати іі може лише час. Минуло вже 35 років і природа на територіі, де трапилася катастрофа, знову ожила, ій більше не загрожує радіація, більш того, під час відсутності людини, зона відчуження стала певноі міри заповідником, в якому живуть рідкісні тварини. На людстві ця подія залишила набагато більший слід. Наслідки опромінення досі даються взнаки, збільшилася кількість онкологічних захворювань, ця цифра не зменшується донині. Найбільш постраждалі міста тільки зараз починають проходити до тями и повертаються до звичного життя. Звичайно, ця трагедія ніколи не вийде з пам’яті багатьох поколінь, впоратися з нею коштувало величезних зусиль для суспільства. Хочеться вірити в те, що все що нам залишилося-це тільки згадувати. Найстрашніше вже позаду, була здійснена величезна робота, зроблені висновки і, я сподіваюся, ми ніколи більше не піддамо себе такому ризику.
Шиян Катерина, група ОП – 103Ба
Чорнобиль… Здавалось би, лише одне слово, але скільки страждань, лиха та сліз воно принесло… 26 квітня 1986 року назавжди лишиться в пам’яті кожного, саме в цей день стався вибух четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. Ця жахлива трагедія торкнулася не лише української землі, а й майже усієї Європи. Саме ця катастрофа призвела до сотень смертей тих людей, що не були ні в чому винні, вони просто хотіли врятувати себе, свою сім’ю, свій народ. Саме через цю аварію сотні тисяч людей втратили дах над головою, адже евакуація була єдиним способом залишитися живим.
Але, можливо, так мало статися, можливо, природа хотіла нас попередити, а ми її не чули, тому вона вирішила діяти. Саме ця катастрофа змусила людей замислитися над ядерною проблемою і можливими наслідками. Усвідомлення громадськістю цих ризиків значно зросла. Навіть зараз важко порахувати кількість смертей, викликане Чорнобильською катастрофою, оскільки більшість смертей були результатом раку, від якого люди страждали набагато пізніше радіоактивного вибуху.
Саме того дня людство не змогло запобігти негативним наслідкам науково-технічної революції, якої всі так прагнули. Складні екологічні проблеми гостро встали не лише перед якоюсь однією країною, а перед жителями всієї Землі. Наш неосяжний океан лісів, наші повноводні річки і блакитні чаші озер, оспівані у віршах і прозі, були і лишаються під загрозою.
Цей день неможливо забути, ми повинні пам’ятати подвиги тих людей, що ризикували власним життям та здоров’ям заради нашого майбутнього, заради нашого життя.
Жигула Софія, група ЛГ-321Ба
Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. Минуло 30 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби не самовідданість простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу. Але чи зможе колись така рана загоїтись?
Мені здається, що так, але не без допомоги. Чорнобильська зона є унікальним об’єктом світу. Через неймовірний інтерес до цього місця було знято багато фільмів про ту кадастрову, а про саму зону було створено навіть ігри. Все це підігріло інтерес дог такого ексклюзивного місця с боку звичайних людей. Це сприяло великому приросту туристів у Чорнобильській зоні. Мені здається, що саме від цього і потрібно відштовхуватися. Чорнобильська зона – це саме те місце куди з великою цікавістю будуть приїжджати туристи з усього світу. Потрібно розвивавати туристичний сегмент у цій місцевості. Створення турів та екскурсій до Чорнобилю – це та річ, яка вже існує і користується попитом, але вона потребує розвитку і удосконалення. Можливо, саме велика увага до цього місця сприятиме збільшенню населення самого Чорнобиля. За час існування зони була побудована необхідна комунальна та інженерна інфраструктура для забезпечення діяльності підприємств, але вона є дуже застарілою і потребує модернізації. А також у зв’язку з низькою престижністю, шкідливістю, важкістю роботи, відносно низькою оплатою праці в підприємствах зони відчуження існує проблема плинності кадрів. Але це фактори які людина в силах змінити.
Отже, я думаю, що Чорнобильська зона – це місце з великими перспективними можливостями. І я думаю, що « ця рана зможе загоїтись», але для цього їй потрібна підтримка як з боку держави так і з боку звичайних людей.
Маханьок Анастасія, група ОП-201
Минуло 35 років з початку Чорнобильської історії у якій є точний час початку, але немає точного часу закінчення. 1 година 23 хвилини – аварія на ЧАЕС на 4-му енергоблоці. Викинуто в атмосферу 190 тон радіоактивних речовин. Місцевих жителів спішно евакуюють. Не дозволяють навіть брати найнеобхідніші речі – все було заражене радіацією. Багато жінок і дітей покидали місто в легких халатах і платтячках, несучи на них і в волоссі мільйони розпадів. Ця аварія велика, незагоєна, і досі, рана. Кажуть, хто пережив трагедію, той не був її героєм. Ці герої – тисячі людей – пожежники, лікарі, військовослужбовці, звичайні громадяни, що покинули назавжди свої домівки, багато сімей які втратили своїх близьких через тяжкі захворювання. Звичайно, ця рана не може зовсім загоїтись, але ми можемо її приглушити. Час минає, ми повинні йти у перед, питання Чорнобиля залишається відкритим і сьогодні. Зона відчуження не стане гарним місцем для проживання людини ще, щонайменше, 24 тисячі років. Тож, вважаю, гарною ідеєю є зробити тут радіоекологічний заповідник. Наразі тут вже розвивають альтернативні джерела енергії. Минулого року на території ЧАЕС поруч зі зруйнованим реактором запрацювала сонячна електростанція . Сьогодні зона відчуження має всі шанси стати перспективним елементом майбутнього “зеленої” економіки України. Також Чорнобильська зона стає популярним туристичним об’єктом.
Сьогодні поїздка до Чорнобиля, на мою думку, самий звичайний день. Насправді, кожного дня ми піддаємо небезпеці своє життя. Не кожен з нас належним чином слідкує за станом свого здоров’я, дотримується всіх порад лікаря, не кожен з нас правильно харчується, займається спортом та веде здоровий образ життя. Всі ми живимо в великому місті, де екологія бажає бути кращою. Кожен день ми дихаємо повітрям забрудненим відходами, з мільйонами вихлопів, і це, чомусь, не викликає такого хвилювання і купи суперечок, як одна думка про поїздку в зону відчуження. Квітень 2021 року, ми з подружкою бронюємо тур до Чорнобиля, що викликає ґвалт наших родичів, які не розуміють навіщо і всіляко намагаються нас відговорити. Але ми точно знаєм для чого нам це. Прип’ять – це унікальне явище – місто, що народилось в Союзі і зберегло Союз в собі. Великий інтерес для мене Прип’ять представляє тим, що це останнє місце, де я зможу доторкнутися до цього минулого і побачити його саме таким, яким воно було. Там можна побачити своїми очима те, про що нам так часто розповідають, те про що ми читаємо в книжках з історії, те що бачимо у фільмах. Це саме унікальне місце в світі. Отже, ми повернемось на автобусі до Києва, роз’їдемось по містах звичного світу, де стрілки годинника біжать вперед, але будемо завжди пам’ятати про зону зворотного відліку – закритої і поки ще живої української Атлантиді.
Рафальська Яна, група ОП-201
Чорнобиль – це трагедія не тільки окремих людей, ця трагедія стала невиліковною раною України, біль якої передається із покоління в покоління і з кожним роком все більше усвідомлюються її справжні масштаби, все більше людей, уражених радіацією, відходить у вічність. Чорнобильська страшна трагедія, яка по сьогоднішній день продовжує хвилювати людей. Не загоїлись рани, завдані трагедією, скалічені людські долі, загублені життя, зруйнована природа.
Аварія на Чорнобильській АЕС вплинула на здоров’я людей по-різному, у різний час і ще буде впливати не одне десятиліття. Чорнобиль мав ранні наслідки, які були відразу після аварії. І вони стосувалися дуже багатьох людей. Вони стосувалися тих, хто отримав гостру променеву хворобу, ліквідаторів, всього практично населення України, це була вссвітня аварія.
Віддалені наслідки для здоров’я – це онкологічні захворювання і це непухлинні захворювання, такі як серцево-судинні захворювання, такі як церебровоскулярні ураження судин серця, мозку, інші неспецифічні захворювання, які можуть бути наслідками не тільки дії радіації, а всіх факторів Чорнобильської аварії. Наприклад, коли людина зазнала дії радіації, вона зазнала і певного психологічного стресу, якщо вона була евакуйована – теж стресу, на це накладалася радіація і таким чином один ефект посилював інший», – розповідає професор. Чорнобиль назавжди розділив життя всього людства на «до» і «після». Проте, життя триває… І ним ми зобов’язані тим людям, які собою закривали нас від страшної біди. Найстрашніше те, що наслідки чорнобильської трагедії ми будемо відчувати довгі роки.
Ромашко Анастасія, група ОП-203а
Чорнобиль – безодня людських трагедій. Подвиг і безсилля. Пам’ять і забуття. І наш довічний біль. Протягом свого історичного розвитку людство зазнало багато горя, його спіткали різноманітні стихійні лиха, війни. Однак усі ці події рано чи пізно відходили в минуле, залишаючи по собі лише спогади. В той час як Чорнобильська катастрофа фактично нездоланна, так як страшним наслідком її є радіація, яка здатна діяти протягом тисячі років та на великих територіях. Слово Чорнобиль – це символ біди, символ горя, яке не можна забути роками. 26 квітня 1986 року сталася жахлива техногенна катастрофа. Експеримент на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС спричинив два вибухи. Аварія призвела до непоправних економічних, соціальних, медичних і гуманітарних наслідків, які відгукнулися сльозами мільйонів людей. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду.
Аварія торкнулася життя кількох поколінь і завдала непоправних втрат. Спричинила забруднення навколишнього середовища, перетворивши на довгі роки територію довкола станції на зону відчуження. Катастрофа позбавила домівок тисячі людей. Проте найголовніше – трагедія забрала та покалічила людські невинні життя. Саме тому тема Чорнобильської трагедії близька не лише українцям, а й всьому світу. Сучасні дослідники вважають вибух на ЧАЕС у п’ятсот разів потужнішим за вибух атомної бомби. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Кожен із нас має вшанувати безстрашний вчинок та прояв мужності ліквідаторів аварії. Самопожертва та хоробрість, яку вони продемонстрували, ніколи не будуть забуті й назавжди залишаться на сторінках історії.
Сьогодні важко повірити, що це відбулося насправді. Можна подумати, що це сюжет фільму жахів, але реальність набагато страшніша. Вчені повідомляють про сотні різноманітних мутацій, тварин і рослин та й окрім цього зона відчуження ще приховує багато таємниць.
Отже, Чорнобиль – це страшний, повчальний урок для всього людства, невиліковна рана, яка ще не загоїться протягом наступних десятиліть.
Панченко Лілія, група МТ – 302Б
Ні для кого не секрет, наскільки болючою залишиться тема Чорнобилю як для України, так і для усього світу. Навіть для покоління, яке народилося після трагедії, це залишить неабияку скорботу. Чорнобиль був процвітаючим містом з надзвичайними можливостями, однак однією помилкою було перекреслено майже все. Тисячі людей опинилися під смертельною загрозою і, здавалося, надії на майбутнє немає. Та завдяки тим самим людям, які віддали своє життя, аби першою хвилею піти рятувати оточуючих, надія з’явилася. Звісно, що дехто з них розумів, що то була не просто пожежа, але навіть це їх не зупинило, бо вони керувалися думкою «Або ти постраждаєш, або всі».
Взагалі, як і будь-яка рана, душевна скорбота по Чорнобильській трагедії, може й загоїться з часом, але шрам точно залишиться, залишаться спогади й історії людей, які через це пройшли. Як казав Леонід Максимович Леонов, минуле вчить сьогодення не повторювати помилок у майбутньому. В даному випадку помилкою була поведінка влади по відношенню до народу. Бажаючи не зіпсувати власну репутацію, вони нехтували здоров’ям і життям своїх же людей, що пізніше й зіграло поганий жарт з ними, зате чітко показало нам що буде, якщо невчасно показувати свій нездоровий егоїзм.
Як висновок, можна сказати, що «Чорнобильська рана» буде нагадуванням майбутнім поколінням про сміливість і небайдужість нашого народу.
Зелюк Анастасія, група ОП – 103а
Отже, як би людство не старалося повністю загоїти цю рану неможливо.
Ця рана буде лежати глибоким шрамом на долі українського народу.
Нам потрібно зробити все, щоб така трагедія більше не повторилася. Якщо і використовувати «мирний» атом, то зі 100% безпекою.
Інакше ніяка вироблена атомна енергія не йде в порівняння з життям людей, а це має бути головним пріоритетом.
Пам’ятаймо, ніяка економія природних ресурсів не може призвести до сталого розвиткупоки Людина не зрозуміє, що в житті головне духовне, а не матеріальне.
Чорнобиль не має минулого часу!